🫒 Роугані

Роугані — іранський сорт оливи, другий у країні за площею після зарда; його плоди йдуть і на олію, і на зелені столові оливки. Міжнародна рада з оливок припускає, що назва сорту пов'язана з високим умістом олії в плодах. Відомий він також як рогані та сіях-зейтун.

Роугані росте переважно на півночі Ірану — у Ґіляні, Казвіні, Занджані та в басейні річки Сефідруд, де становить близько чверті всіх насаджень. Загалом під ним близько 17,6 тисячі гектарів. Більшість іранських олив належить до десяти традиційних сортів, і роугані — один із головних.

Дерево сильноросле, з прямою рідкою кроною. Плоди середньої ваги, у повній стиглості темно-фіолетові. У Рудбарі й Таромі вони містять 20–25 % олії, а в самій олії — близько 65 % олеїнової кислоти. Сорт рано починає плодоносити, урожай високий, але чергується з року в рік. Плоди міцно тримаються на гілках, м'якоть нещільна, кісточка відділяється легко.

Роугані добре вкорінюється з живців і легко розмножується культурою тканин. Він погано переносить посуху й засолені ґрунти, холод — помірно, і вразливий до вертицильозу. Сорт самобезплідний: найкращими запилювачами вважають зард, лечино, фішомі, бладі й мансанілью.

Чому це важливо для вас. Іран — невеликий виробник олії: 2009/10 року там отримали близько 4 тисяч тонн. Тому олія з позначкою сорту роугані — рідкість і продукт переважно півночі країни. А оскільки сорт двоцільовий, його плоди трапляються й серед зелених столових оливок.