Зберігання меду

Зберігання меду зводиться до трьох речей: тари, повітря довкола неї та температури. Бактерії й плісень, що псують більшість продуктів, меду не шкодять; небезпечні для нього бродіння, головний ризик для необробленого меду, і повільне старіння. Безпечну межу щодо бродіння FAO проводить на вмісті води нижче 18 %.

Тара — скло, нержавійка або посуд із покриттям із харчового пластику, фарби чи бджолиного воску, і вона не повинна нічим пахнути, бо мед вбирає будь-які запахи. Ємність з-під хімікатів, олії чи нафтопродуктів не годиться ніколи. Щільна кришка не пускає всередину вологе повітря.

У приміщенні має бути близько 20 °C — FAO називає це економічним компромісом, — відносна вологість нижче 65 % і ні тепла, ні сонця. Понад 25 °C хімічні й ферментні зміни прискорюються: зростають кислотність і ГМФ, слабшають ферменти, змінюються колір, смак і аромат. Лише холод нижче 5 °C зупиняє одночасно кристалізацію, розтавання кристалів і бродіння, але він дорогий.

Термін придатності оцінюють за діастазою. Її активність падає вдвічі при 20 °C приблизно за 4 роки, при 25 °C за 18 місяців, при 30 °C десь за 6,6 місяця; мед, що мав 16 одиниць, після одного такого періоду опускається нижче мінімуму ЄС у 8 одиниць.

Чому це важливо для вас: банка біля плити чи пляшка на сонячному ринковому прилавку старіє набагато швидше, ніж мед у шафі; FAO наголошує, що пляшки з медом не можна лишати на сонці. Для дому досить закритої банки в темному місці при температурі близько 20 °C.