📜 Каламата (олія)

«Каламата» — захищене в Європейському Союзі найменування олії екстра вірджин з Месинії, південно-західного краю Пелопоннесу в Греції. Назву зареєстрували 1997 року. Спершу вона стосувалася лише околиць міста Каламата, але аналізи, які робили з 2000 по 2010 рік, показали, що олія з усієї Месинії однакова, тож зону розширили на весь регіон.

Цей край лежить між горою Тайгет і Іонічним морем. Гірський хребет завдовжки 115 кілометрів, з вершиною до 2 400 метрів, захищає оливкові гаї, а сонце світить тут понад 3 000 годин на рік. Дощі йдуть переважно взимку, а в липні майже не випадають. Гаї займають близько 100 тисяч гектарів, здебільшого на пагорбах, де дерева добре провітрюються. Селяни формують крону чашею з трьох-чотирьох головних гілок, щоб світло проникало всередину.

Олію роблять майже повністю з місцевого сорту коронейкі; сорту мастоїдіс дозволено не більше 5 %. Правила суворі. Оливи збирають з кінця жовтня, коли плоди з зелених стають жовтувато-зеленими, і тільки на сітки — опалі на землю плоди брати заборонено. Від зривання до готової олії має минути не більше доби, пасту перемішують 20–30 хвилин при температурі нижче 27 °C, а олію зберігають у нержавіючих баках. Кислотність не може перевищувати 0,5 % — суворіше, ніж загальна межа для екстра вірджин. На кожній етикетці є код із літер KA, номера та року виробництва.

Смак у «Каламати» помірно фруктовий, з ароматом зелених плодів, легкою гіркотою та легкою або середньою гостротою, а колір — від зеленого до жовтувато-зеленого. Оливки тут вирощують дуже давно: у палаці Нестора знайшли близько 1 200 глиняних табличок XIV–XIII століть до нашої ери, які розповідають і про оливу, а кісточки олив у Карпофорі датують 1900 роком до нашої ери. Не варто плутати цю олію з каламатськими столовими оливками — це окреме найменування з іншого сорту.