Лакса

Лакса (laksa) — гострий суп із локшиною, який їдять у Сінгапурі та Малайзії. Це страва ньоньї, тобто кухні перанакан — китайців, що оселилися в Малаці та Протоках. Лакса буває кокосова з креветками, як у Сінгапурі, і кисла рибна з тамариндом, як у Пенангу, тож єдиного рецепта в неї немає.

Про назву сперечаються. Сінгапурська Рада національної спадщини пише, що вона може походити від хінді «лакша» (lakshah) — виду локшини, або від санскриту. Малайзійський портал культурної карти додає, що санскритське слово означає «десять тисяч»: так натякають на безліч інгредієнтів у мисці.

Історію пов'язують із XV століттям. За сінгапурським джерелом, китайські іммігранти, які прибули до Малаки, а згодом у Протоки (Straits Settlements), поєднали місцеві спеції з китайськими прийомами й створили страви ньоньї, серед них лаксу. Малайзійське джерело розповідає, що торговці привезли її до Малаї близько XV століття, а китайські купці, одружившись із малайками, змінили прісний бульйон під місцеві смаки.

Сінгапурська лакса — це кокосове молоко, сушені креветки, рибний корж і креветки, а також сембал із листям лакси. Подають її зазвичай із товстою рисовою локшиною, рисову вермішель беруть рідше. Бульйон не має бути ні надто густим, ні водянистим. Багато закладів лакси — у Катонгу, колишньому центрі громади перанакан, а саму страву внесли до сінгапурського реєстру нематеріальної спадщини в березні 2019 року (ICH-070).

Пенангська лакса — інша: бульйон із риби (сардина, селаяна чи макрель), сушеного чилі, тамаринда, червоної цибулі, лемонграсу, квітки торч-імбиру й листя лакси. Локшина буває з пшеничного або рисового борошна. До неї подають гострий перчик, лайм, ананас, м'яту, огірок, яйця й креветкову пасту петіс (petis).

Чому це важливо для вас. «Лакса» в меню нічого не каже про смак: це може бути кремова кокосова страва або кисла рибна. Спитайте, яку саме подають: у сінгапурській є креветки й кокосове молоко, у пенангській смак вирішують риба й тамарінд.