🏛️ Олива в культурі й історії

Олива в культурі й історії — це розділ про те, як дерево, плоди й олія стали частиною віри, міфів, спорту та щоденних звичаїв Середземномор'я. Ця історія дуже давня: тисячі розчавлених кісточок на затопленому поселенні Кфар-Самір біля узбережжя Кармелю свідчать, що олію отримували вже 7600–7000 років тому.

Оливкова гілка — знак миру. У Книзі Буття голуб приносить Ною оливковий лист як ознаку того, що потоп минув. ЮНЕСКО у 2019 році проголосила 26 листопада Всесвітнім днем оливкового дерева й назвала оливу універсальним символом миру та стійкості.

У Стародавній Греції оливу вважали священним деревом. Геродот переказує, що персів вразила нагорода олімпійським переможцям — вінок з оливи, а не гроші. Павсаній пише, що в Олімпії росла дика олива, з листя якої плели вінки; такий вінок відомий як Котинос. Міф Афіна й олива розповідає про суперечку з Посейдоном за Аттику: богиня посадила оливу, судді-боги віддали країну їй, і місто назвали Афінами.

Середземноморська дієта з 2010 року входить до Репрезентативного списку ЮНЕСКО, а з 2013 року охоплює сім країн: Іспанію, Грецію, Італію, Марокко, Кіпр, Хорватію та Португалію. Оливкову олію там названо однією з основ раціону.

Мило теж має свою оливкову історію: у 2024 році до списку ЮНЕСКО внесли набулуське мило з Палестини, яке витримують рік, і алеппське мило «гар» із Сирії, яке сушать 6–9 місяців. Серед сторінок розділу є й Гетсиманський сад.