Шавлія лікарська

Шавлія лікарська (Salvia officinalis) — невеликий ароматний кущ родини ясноткових, якого бджоли відвідують задля нектару на сухому Адріатичному узбережжі. Хорватія — головний європейський виробник шавлієвого меду, і його роблять у Греції.

У південно-східній Істрії шавлія росте широким угрупованням разом із ковилою на пасовищах і дає значні обсяги нектару. Специфікація Істрії називає її найпівнічнішою точкою, де лікарська шавлія поширена у природній формі, а на північній частині острова Црес шавлієві пасовища є одним із найважливіших скелистих рослинних угруповань. У Далмації шавлія росте переважно на карстових ділянках із дуже камінистим підгрунтям, що знаходяться під впливом вітру бора.

Усі дві захищені назви — Dalmatinski med і Istarski med — мають шавлієвий тип: у Далмації мед має містити більше 10 % пилку шавлії, в Істрії — не менше 15 %. У Далмації працюють країнські бджоли. Далматський шавлієвий мед має пилок шавлії від 11 до 67 %, в середньому 24 %, разом із пилком паліуруса (Paliurus spina-christi) та вереска деревоподібного (Erica arborea). Його електропровідність — 0,20–0,45 мСм/см у Далмації та 0,20–0,55 мСм/см в Істрії.

Шавлієвий мед з цих узбережь від світло- до темно-бурштинового з зеленуватим відблиском, пахне сушеними травами та камфорою і закінчується легкою гірчиною. Істрійський тип може бути й червонувато-коричневим або помаранчево-червоним, зі деревним ароматом.

Чому це важливо: під цими двома назвами слово «шавлія» на банці підкріплене мінімальним вмістом пилку, тож рослина на етикетці дійсно годувала бджіл.