Луговий мед

Луговий мед походить із багатьох квітів одразу: бджоли обробляють рослини лук і пасовищ, і жоден вид не веде перед. Рослинність різниться від місця до місця й від сезону до сезону, тому колір, аромат і смак змінюються між ділянками та роками. Директива ЄС про мед не дає йому окремого визначення: луговий мед — торговельна назва.

Дослідники говорять про різнотравний мед, коли свій внесок дає велика кількість видів і жоден не переважає. Назву рослини можна писати на банці лише тоді, коли саме ця рослина дала весь мед або більшу його частину, а мед має її типовий смак, хімію та пилкову картину. Луговий мед цієї перевірки не проходить, тому його називають за краєвидом, а не за квіткою.

Що може бути в такій суміші? Захищений люксембурзький мед Miel — Marque nationale du Grand-Duché de Luxembourg називає свої джерела: кульбаба, таволга, буркун, біла конюшина, лядвенець і цвіт плодових дерев, а консистенція в нього тверда. Довкола Беллуно в італійських Доломітах, де росте понад 2 200 видів рослин, захищений Miele delle Dolomiti Bellunesi має різнотравний різновид.

Дослідження альпійського різнотравного меду відзначають: там, де ліс заростає луки й пасовища, бджоли втрачають частину кормової бази.

Чому це важливо для вас: дві банки лугового меду, навіть від одного пасічника, можуть смакувати по-різному, і це нормально. Назва вказує на краєвид, а не на рослину, тож корисні підказки на етикетці — країна й регіон збору; смаку, як в акацієвого меду чи іншого монофлорного меду, від нього не чекайте.