Монофлорний мед

Монофлорний мед — це мед, що походить цілком або переважно з однієї рослини й має її органолептичні, фізико-хімічні та пилкові ознаки. Назву рослини на етикетці дозволяє директива ЄС 2001/110/EC (стаття 2). Як і будь-який Мед, він підпадає під директиву ЄС 2001/110/EC.

Приклади: акацієвий, липовий, каштановий і лавандовий мед (як у М'єль де Прованс, Miel de Provence), а також чабровий і вишневий — різновиди Крашкі мед (Kraški med). Походження перевіряють у лабораторії: пилковий аналіз, електропровідність, вміст цукрів. Для М'єль де Прованс застосовують пилковий аналіз.

Межі різні для різних рослин. Сахарози в акацієвому меді може бути до 10 г на 100 г, у лавандовому — до 15 г (загалом до 5 г). Електропровідність каштанового меду — не менше 0,8 мСм/см. Фільтрований і пекарський мед не можуть мати назви квіткового походження.

Різні сорти поводяться по-різному. Акацієвий майже безбарвний або солом'яно-жовтий і залишається рідким; липовий світло-жовтий із зеленим відливом і швидко утворює грубі кристали; каштановий темно-коричневий, гіркуватий, із карамельними й димними нотами. Кристалізація меду залежить від сорту.

Чому це важливо для вас. Назва рослини на банці — не лише про смак: вона має підтверджуватися пилком і лабораторними показниками. Тому дивіться на етикетці і сорт, і країну походження, а кристалізацію сприймайте як нормальну ознаку меду.