Етикетка пасти, закон і здоров'я

Етикетка пасти — це інформація, яку пачка має містити за законом, і найшвидший спосіб перевірити, з чого зроблено пасту та як вона вписується в раціон. У ЄС Регламент (ЄС) № 1169/2011 вимагає назву продукту, перелік інгредієнтів за спаданням маси з виділеними алергенами, масу нетто, дату «найкраще до» (для швидкопсувної свіжої пасти — «спожити до»), умови зберігання, назву й адресу виробника та харчову цінність на 100 г.

Італія додає стандарт продукту — Декрет Президента № 187 від 9 лютого 2001 року. Суха паста з назвою «pasta di semola di grano duro» може містити лише крупу твердої пшениці й воду, вологість — не більше 12,5 %, білок — не менше 10,5 % у сухій речовині. Яєчна паста має містити щонайменше чотири цілі курячі яйця, тобто 200 г, на кілограм крупи. Для свіжої пасти діють окремі правила, її зберігають у холоді.

Найважливіші два алергени. Злаки з глютеном — пшениця, спельта, ячмінь, жито — є майже в усій пасті; яйця — в яєчній пасті й у багатьох видах пасти з начинкою, часто разом із молоком із сирної начинки. За Регламентом (ЄС) № 828/2014 напис «без глютену» дозволено, лише якщо глютену не більше 20 мг на кілограм, а «з дуже низьким вмістом глютену» — до 100 мг/кг; докладніше — у розділі «Паста з іншого борошна та без глютену».

Щодо поживності: суха паста дає приблизно 350–370 ккал і 12–14 г білка на 100 г. Під час варіння вона вбирає воду, тож 100 г звареної пасти — це близько 150–160 ккал. У цільнозерновій пасті більше клітковини. Паста, зварена al dente, має нижчий глікемічний індекс, ніж розварена, бо її крохмаль перетравлюється повільніше.

Суху пасту довго зберігають у прохолодній сухій шафі; свіжу — у холодильнику й споживають до вказаної дати.

Етикетка допомагає перевірити пшеницю, вміст яєць і алергени, порівняти цільнозернові й безглютенові варіанти та розрахувати порцію — зазвичай 80–100 г сухої пасти на людину.