Пасіка і робота бджоляра

Пасіка — це місце, де людина тримає бджолині сім'ї, а бджільництво — догляд за ними заради Меду, воску й інших продуктів. Майже весь мед на світовому ринку нині дають вулики з рухомими рамками.

Давніші житла для Бджіл — видовбані стовбури, печери в скелях, кора, солома, глина, колоди та вулики з рухомими планками без рамок. В Україні, за Енциклопедією сучасної України, бджільництво пройшло етапи дикого, бортництва, колодного і рамкового; бортництво тривало до кінця XVIII століття, а на пасіки є згадки від XIV століття.

Рамковий вулик пов'язують з двома іменами. Українець Петро Прокопович, за тією ж енциклопедією, у 1814 році першим у світовій практиці сконструював розбірний рамковий вулик. Американець Лоренцо Ленґстрот отримав патент США № 9300 на «Bee Hive» 5 жовтня 1852 року; Корнелльська бібліотека бачить у його вулику початок сучасного бджільництва. Важлива в ньому бджолина відстань — прохід у чверть–три восьмих дюйма, який бджоли лишають вільним.

Пасічник працює з димарем, що зменшує захисну реакцію сім'ї, і стамескою, якою розтуляє корпуси й зчищає віск та Прополіс. Мед збирають у надставках; з розпечатаних стільників його викачують центрифугою при температурі не вище 30 °C.

Чому це важливо для вас: форма вулика й спосіб викачування впливають на те, яким мед потрапить у банку, зокрема на стільниковий чи відцентрований. Знаючи це, легше зрозуміти етикетку й вибрати пасіку, що працює відкрито.