🥃 Піско (Перу)

Перуанське піско — виноградна горілка, яку отримують перегонкою свіжого, щойно зброженого сусла восьми «піскерних» сортів винограду, без добавок, цукрів, води та будь-чого, крім винограду. За деномінацією походження його роблять лише на узбережжі департаментів Ліма, Іка, Арекіпа, Мокеґуа та в долинах Локумба, Сама й Капліна департаменту Такна.

Сортів вісім. Ароматичні — Italia, Albilla, Moscatel і Torontel, неароматичні — Quebranta, Negra Criolla, Mollar і Uvina. За сортами й способом бродіння розрізняють три типи. Pisco puro роблять з одного сорту, і на пляшці вказують сорт і долину. Mosto verde — із сусла, яке не добродило, тож не весь цукор став спиртом. Acholado — суміш щонайменше двох сортів.

Після збору виноград тиснуть, сусло бродить кілька днів, рідину відокремлюють від шкірки й переганяють в аламбіку або традиційній фальці (falca). Перегнане піско кілька місяців «відпочиває» перед розливом. У старих бодегах досі стоять великі глиняні тинахи, у яких бродило сусло.

Назву «піско» держава офіційно закріпила 1946 року. 1988-го деномінацію оголосили культурною спадщиною нації, згодом це підтвердив закон № 30639. Саму деномінацію встановили 1990 року й ратифікували декретом 001-91-ICTI/IND 1991 року, а 2011 року INDECOPI затвердив її регламент і Регулювальну раду. У ЄС «Pisco» з Перу — зареєстроване географічне зазначення з 27 липня 2009 року, і ця реєстрація не заважає чилійському піско.

Чому це важливо для вас. Перуанське піско за правилами не розводять водою, не підсолоджують і нічим не ароматизують. На pisco puro шукайте сорт і долину. Перуанське й чилійське піско — різні напої з різними правилами. ВООЗ нагадує: безпечної дози алкоголю не існує.