🥃 Берлінський кюмель (Berliner Kümmel)

Берлінський кюмель (Berliner Kümmel) — географічне зазначення ЄС для міцного напою з Берліна, ароматизованого кмином. Спирт сільськогосподарського походження переганяють з насінням кмину або ароматизують кминовим дистилятом чи олією, іноді з анісом, фенхелем або бадьяном, і підсолоджують. Міцність — від 32 % об., колір — безбарвний або злегка жовтуватий.

Захищена назва. Назва захищена в ЄС з 1989 року. Технічний файл PGI-DE-02049 Німеччина передала 19 червня 2018 року, а зміни Комісія затвердила Імплементаційним регламентом (ЄС) 2020/179. У файлі напій віднесено до лікерів, а в нинішньому реєстрі eAmbrosia він значиться серед кминових напоїв Kümmel — разом із гамбурзьким і мюнхенським. Аналізи робить Земельна лабораторія Берлін-Бранденбург.

Виробництво. Є два традиційні способи. «Теплий» — перегонка, іноді подвійна, суміші води, спирту, кмину (Carum carvi) та інших рослин з подальшим розведенням до питної міцності. «Холодний» — ароматизація спирту кминовою олією або дистилятом. Далі додають цукор, за потреби фільтрують і розливають. Барвники й інші харчові добавки заборонені, а кмин, спирт і цукор не обов'язково мають бути берлінськими.

Історія. За технічним файлом, кюмель роблять у районі Берліна з 1680 року, а понад 150 років тут випускали і малоекстрактний кминовий напій, і лікер. Його згадано в пісні з народної п'єси «Eckensteher Nante im Verhör», прем'єра якої відбулася 1833 року в Кенігштедтському театрі, а 1861 року в берлінській адресній книзі згадано «Berliner Getreide-Kümmel». У другій половині XIX століття кмин масово вирощували на міських полях зрошення.

Чому це важливо для вас. Позначки «alt» чи «alter» дозволені лише після щонайменше шести місяців дозрівання, а слова на кшталт «feiner» — лише для помітно якіснішого напою. Кмин дає аромат, а не користь для травлення: у пляшці міцний алкоголь від 32 % об. ВООЗ нагадує: безпечної дози алкоголю немає.