Мед суничного дерева

Мед суничного дерева — монофлорний мед із нектару суничника великоплідного (Arbutus unedo), вічнозеленого куща середземноморських і атлантичних узбереж. Суничник цвіте восени й узимку, тож це один з останніх медів року й один із небагатьох гірких.

Його виробляють уздовж Середземномор'я, найбільше вивчено мед із Сардинії, а також у Греції, на Корсиці, в Іспанії та на атлантичному узбережжі Франції. Захищені назви Miel de Corse, Miel des Landes і Miel de Asturias містять його як окремий тип.

Специфікація Ландів описує мед як світло-бурштиновий, від бежевого до бурштинового, з трав'янистим свіжим ароматом, нотами кавової гущі й темного какао та дуже гірким смаком; Астурія додає відтінки перегною, опалого листя й лісових грибів. У середньому колір — близько 70 мм за Пфундом, електропровідність — 0,74 мС/см, а директива ЄС про мед звільняє цей мед від межі 0,8 мС/см.

Пізній збір лишає бджолам мало часу на підсушування нектару: вологість може сягати 20–21 %, у зразках із західної Греції в середньому 19,2 %. Співвідношення фруктози й глюкози там було 1,01, тож мед кристалізується швидко. Маркером слугує гомогентизинова кислота, якої не знайшли в інших медах.

Чому це важливо для вас: гіркота тут — ознака сорту, а не вада; тримайте банку щільно закритою, бо вологи в цьому меді більше.