🥃 Сидрова горілка Астурії (Aguardiente de sidra de Asturias)

Сидрова горілка Астурії (Aguardiente de sidra de Asturias) — географічне зазначення ЄС для дистиляту натурального астурійського сидру. Його переганяють до міцності не більш як 72 % об., щоб зберегти аромат яблука й сидру, а в пляшці він має щонайменше 37,5 % об. Є два типи: молодий «fresco» і витриманий «envejecido».

Захищена назва. Назва захищена в ЄС з 12 червня 1989 року і належить до категорії 10 Регламенту (ЄС) 2019/787 — сидровий і грушевий дистилят. Технічний файл 2017 року подало міністерство тваринництва Астурії, воно ж контролює виробників. Сидр, перегонка, відпочинок, витримка й розлив — лише в Астурії, у скляні пляшки до 1 л.

Виробництво. Сировина — натуральний астурійський сидр щонайменше 5 % об. Його переганяють у мідних кубах: старовинній алькітарі чи шарантському аламбіку з подвійною перегонкою або в кубі з колоною. Доданий спирт заборонено. «Fresco» відпочиває щонайменше рік у нержавіючій сталі чи склі, «envejecido» — щонайменше три роки в контакті з дубом або каштаном; карамель дозволена лише витриманому.

Історія. За технічним файлом, перші згадки про перегонку пов'язують із ченцями монастиря Кольєра в Рібаделья 1052 року, а 1760 року парафіяльний священик із Сан-Хуан-де-Аманді у Вільявісьосі навчав парафіян робити сидр і горілку. Близько 1870 року астурійський дистилят возили з Рібадельї на Кубу й до Ліверпуля. Найближчий відомий родич — нормандський кальвадос.

Чому це важливо для вас. Позначка «fresco» чи «envejecido» на етикетці каже, чи бачив напій дерево; якщо вказано вік, він стосується наймолодшого дистиляту в купажі. Сидр тут лише сировина: у пляшці — від 37,5 % об. спирту, тобто в кілька разів міцніше. ВООЗ нагадує: безпечної дози алкоголю немає.