Етикетка, закон і якість меду

Слово «мед» на етикетці вільно вживати лише для продукту, який відповідає визначенню директиви ЄС 2001/110/EC. До меду не можна додавати нічого: ні інгредієнтів, ні добавок. Пилок — природна складова Меду, а не інгредієнт.

Обов'язкова ознака — країна збору. З 14 червня 2026 року для суміші з кількох країн усі вони мають стояти в основному полі зору етикетки за спадом частки, кожна з відсотком (допуск 5 %). Держави-члени можуть дозволити лише чотири найбільші частки, якщо країн понад чотири, а ці чотири дають понад 50 %; на упаковках до 30 г допустимі двобуквені коди ISO. Колишній запис «суміш меду з країн ЄС і не з ЄС» скасовано.

Назви «стільниковий мед», «мед у шматках стільника» і «пекарський мед» не можна замінити просто «мед». Для назви рослини діють умови монофлорного меду. Регіон можна вказати, лише коли мед цілком з нього.

Якість перевіряють за критеріями: вологість до 20 %, цукрів не менше 60 г на 100 г, сахарози до 5 г, вільна кислотність до 50 мекв/кг, діастаза не нижче 8 за Шаде, ГМФ до 40 мг/кг. Для підроблень Єврокомісія до 14 червня 2028 має ухвалити аналітичні методи. У скоординованій перевірці «З вуликів» (2021) 46 % із 320 зразків імпортного меду викликали підозру в невідповідності директиві, проти 14 % у 2015–2017 роках; йдеться про імпорт, а не про весь мед ЄС.

Чому це важливо для вас: етикетка — єдиний спосіб побачити країни походження. Для меду з кількох країн шукайте відсотки, а не загальні слова.