🥛 Кобиляче молоко

Кобиляче молоко — молоко домашньої кобили, яке п'ють у степових краях і зброджують на кумис. Кобиляче молоко дуже відрізняється від молока жуйних тварин. У ньому мало жиру (близько 1–2%) і білка (близько 2%), але багато лактози — близько 6,5%, тому воно солодкувате й за загальним співвідношенням білка та цукру вважається одним із найближчих до жіночого. Казеїни становлять лише 40–45% білка, як і в грудному молоці, а жир багатший на поліненасичені жирні кислоти, ніж у корови.

За даними FAO, кобиляче молоко п’ють близько 30 млн людей — у Центральній Азії, Монголії, а також у Східній і Центральній Європі. Історично це молоко степових кочовиків: з нього роблять кумис, який у Монголії називають айраг і вважають національним напоєм. Кумис належить до дріжджово-молочнокислих продуктів і містить трохи спирту.

Сир із кобилячого молока не роблять: під дією сичуга воно не утворює згустку. Кобилу доять часто й потроху, бо вим’я невелике, а лоша залишається поруч. FAO зазначає, що білковий профіль кобилячого молока робить його потенційно придатним для частини людей з алергією на коров’яче молоко, але перед такою заміною потрібна консультація лікаря.