🍶 Кумис

Кумис — кисломолочний напій із кобилячого молока з кислувато-освіжним смаком, легкою іскристістю й невеликим вмістом спирту. Свіже молоко проціджують, охолоджують і вливають у посудину з рештками попередньої порції кумису, яка слугує закваскою. Суміш довго й енергійно перемішують дерев’яною мішалкою і залишають бродити від кількох годин до кількох діб. У бродінні беруть участь молочнокислі бактерії та дріжджі: вони перетворюють лактозу на молочну кислоту, спирт і вуглекислий газ.

Кумис — традиційний напій кочових народів євразійських степів: казахів, киргизів, монголів, башкирів, татар, калмиків, якутів та інших. Його готували в шкіряних мішках (сабах, торсуках) і дерев’яних діжках. У монгольській традиції напій називають айраг. Кобиляче молоко містить більше лактози, ніж коров’яче, тому бродіння йде активно; міцність залежить від тривалості й зазвичай невелика — від часток відсотка до кількох відсотків.

Від кефіру кумис відрізняється сировиною (кобиляче молоко) і рідшою консистенцією: згусток майже не утворюється. Кумис здавна вважали лікувальним, проте сучасні огляди зазначають, що клінічних досліджень його дії мало.