🌳 Олива європейська

Олива європейська — вічнозелене дерево, з плодів якого роблять оливкову олію та столові оливки. На волі вона виростає до 20 метрів, але в садах її тримають низькою, щоб зручно було збирати врожай. Листя вузьке й шкірясте: зверху сіро-зелене, а знизу сріблясте від дрібних лусочок, тому оливковий гай на вітрі ніби переливається.

Навесні дерево вкривається китицями дрібних білих запашних квіток. Їх запилює вітер, і для доброго врожаю зазвичай потрібен пилок іншого дерева: більшість олив погано зав'язує плоди від власного. Навіть так плодами стають лише 1–5 % квіток.

Олива любить тепле сухе літо, але без зими не обходиться. Щоб закласти квітки, їй потрібно від шести до одинадцяти тижнів прохолоди нижче 9 °C. Зимові морози до −8…−12 °C доросле дерево переживає, а от весняні приморозки й спека понад 30 °C під час цвітіння шкодять урожаю. Росте вона на легких глибоких ґрунтах, де не застоюється вода.

У оливи є звичка родити через рік: після щедрого врожаю дерево менше відрощує пагонів, на яких мали б з'явитися наступні плоди. Нові дерева вирощують із живців, і перші квітки з'являються на третій–сьомий рік. Сад дає прибуток близько пів століття, а окремі дерева живуть сотні років.

Людина приручила оливу у Східному Середземномор'ї або на Близькому Сході; сліди її вирощування відомі з IV тисячоліття до нашої ери. Згодом фінікійці та греки рознесли її берегами всього моря. Сьогодні тут ростуть 97 % із приблизно 850 мільйонів оливкових дерев світу. Навіть деревина оливи цінна: вона дуже важка й тверда, з неї точать миски й роблять меблі та підлогу.