Бренди й виробники пасти

Бренди й виробники пасти — це компанії, які роблять і продають пасту під власними назвами: від великих промислових макаронних фабрик до невеликих ремісничих майстерень. Яким би не був бренд, в Італії для всіх діє один закон: суха паста з назвою «pasta di semola di grano duro» може містити лише крупу твердої пшениці й воду, а яєчна паста — щонайменше чотири цілі яйця (200 г) на кілограм крупи.

Більшість великих італійських виробників — старі сімейні фірми. Garofalo веде історію з 1789 року в Граньяно, Agnesi — з 1824-го, Rummo — з 1846-го, Barilla — з 1877-го, Voiello — з 1879-го, De Cecco — з 1886-го, Divella — з 1890-го, Pasta Zara — з 1898-го; Felicetti, La Molisana і Fini з'явилися на початку XX століття, а Giovanni Rana, відомий свіжою пастою з начинкою, — 1962 року. Частина марок належить групам: Voiello входить до Barilla, Agnesi — до Colussi, а контрольний пакет Garofalo з 2014 року має Ebro Foods. Фабрики розташовані в Емілії-Романьї, Абруццо, Кампанії, Апулії, Молізе, Венето й Трентіно.

Асортимент повторює основні види пасти. Основа — суха паста з твердої пшениці в десятках форм: від спагеті (spaghetti) і пенне (penne) до дрібної пастини (pastina) для супу. Далі йдуть яєчна паста — тальятелле (tagliatelle), паппарделле (pappardelle), листи для лазаньї (lasagne), — охолоджена свіжа паста й паста з начинкою, цільнозернові лінійки та паста без глютену з кукурудзи й рису. Багато брендів мають лінійки з бронзовим пресуванням: тісто, продавлене крізь бронзові матриці, має шорсткувату поверхню, яка краще тримає соус. Інші наголошують на повільному сушінні або 100 % італійській пшениці.

Обирати варто за етикеткою, а не за логотипом. Склад показує, чи це чиста крупа твердої пшениці, скільки в пасті яєць і часто — де вирощено зерно. Білок (зазвичай близько 12–14 г на 100 г сухої пасти), тип матриці й час варіння більше скажуть про текстуру, ніж назва на пачці.

Ця сторінка — лише огляд: вона не оцінює й не рекомендує виробників.